Агенція Пригод

цими вихідними мав відбутися скелелазний Дивосвіту семінар на скелях Довбуша. нажаль, нарід трохи налякався фосфорної хмари і змінив свої плани, тому на скелі я поїхав сам.

вихідні серед монументальних стовпів з пісковику в буковому лісі безумовно позитивно впливають на самопочуття і світолгляд :) цього разу відмовився від скельних трас і цілий час присвіятив намаганням видертись на різні невеличкі каменючки - таке зайняття зоветься болдеринг. каменюки переважно не піддавалися підкоренню, а значить, доведеться і більше і активніше тренуватися - в жовтні хочу набрати якісь бали на болдерінговому вестивалі.

для тих, хто хотів би відвідати скелі, повідомляю різні корисні деталі - на скелі можна добратися зі Львова або Стрия, двічи на день зі Львова через Стрий йде маршрутка в Труханів, зі Львова відправляється в досить зручний час - о 8:10 від залізничного вокзалу. Якщо не пощастить втрапити саме на цю маршрутку - можна чимось іншим доїати до повороту на Труханів за Нижнім Синевидним. щоправда, тоді доведеться досить довго топати до самих скель. З Труханова бус у зворотньому напрямку відправляється о 15:00.

в цьому сезоні на скелях Довбуша відбудуться два фестивалі - скелелазний і болдерінговий.

… і хоч мене тут не було довго, насправді життя не стояло на місці. Було кілька цікавих вилазок, новий досвід і враження.

З того, що найбільше запам’яталося - перехід Ґорґанами через Добошанку і Синяк. Усім, хто ще не бував на тих хребтах - рекомендую, та де там рекомендую - це просто обов’язково повинен пройти кожен поважний турист. З тих гір відкриваються фантастичні краєвиди, всі найкращі Карпати - як на долоні, в одній панорамі…

Оце тільки сьогодні повернувся з Кам’янця-Подільского. Оце тільки зараз знайшов час і натхення відвідати своєрідну мекку українського мандрівника. Там звичайно гарно, але є нюанси, про які згодом. Оце збираюся повернутися туди знову за кілька тиждень, але вже з мотузкою, карабінами та всякими іншими скелелазними прибамбасами - підкорювати кам’янецькі скелі над Смотричем.

аж в лютому зима в наших широтах стала схожою на зиму, а саме - сніжною. мої друзяки скористалися тим, аби познайомити з новим для мене видом змучити свої руки і ноги і спалити численні калорії. Отож позаминулої неділі я вперше взув бігові лижі.

бігові лижі - це, знаєте, дві такі дошки, на яких ентузіасти легко пересуваються засніженими просторами з пристойною швидкістю. натомість у мене довший час надзвичайно багато зусиль пішло на те, аби призвичаїтись не то шоб пересуватись, а хоча б не одразу падати в сніг. але вже за кілька годин практикування і борсання в снігу мені вдалося примусити лижі рухати мене вперед, і при цьому ше й приємно шурхотіти по лижні.

Позитивні враження були настільки сильні, шо минулої неділі я не втримався і знову вирушив у Пущу Водицю. Похвалюся, на другийраз мені вдалося знайти набагато більше порозуміння з лижами. І цього разу позитивних вражень було ше більше, оскільки мені вдалося трохи порозглядати засніжений ліс на отримати заряд здорової енергії від перебування на природі. Засніжений ліс - це фантастичне видовище, я вам скажу.

Трохи інформації. Довкола Києва є кілька місцин, де можна поганяти на лижах. Голосієво, Труханів, проте мабуть одним з найулюбленіших місць місцевих лижників є Пуща Водиця, з багатьма кілометрами лижні, чудовим лісом довкола і досить зручним добиранням. В деяких санаторіях можна навіть взяти лижі напрокат - щоправда вам доведеться досить довго випитувати місцевих співробітників про місцезнаходення того прокату. З іншого боку, лижі і необхідне спорядження можна придбати в кількох столичних магазинах.

…а наостанок - ось вам фото з biathlonworld.com, Андрій Дериземля з бронзовою медаллю чемпіонату світу з біатлону.

щойно повернувся з Кримських Гір, а Єть з карпат - шкода було не витрати новорічні вакації на подорожі. в Карпатах падав сніг, а в Криму світило сонце - всьо як має бути. Згодом чекайте на більш детальні розповіді - зі звабливими фотками чорногірських полонин та скель поблизу Судака.
принагідно вітаю всіх з новим роком та Різдвом.

добиратися в Дениші геть просто. з метро “Житомирська” одна за одною йдуть маршрутки - не дивно - в Житомир. 20 грн, трохи більше години сільськогосподарських краєвидів - і бус гальмує коло автовокзалу. троха повернутися до залізничного вокзалу в Житомирі і там можна падати маршрутку 109 на Дениші. хвилин 20. по лівій руці - красивенна річка. за Денишами бус повертає в сторону санаторія, і тут треба вилізти. в лісі, над річкою - гранітна стіна скель.

скель не багато. але нашому братові і того вистачить, маршрути є від найпрстіших, які можна пройти в черевиках, до складних, з силовими виходами, мізерами та іншими труднощами. скрізь шлямбури, плями від магнезії.
взагалі місце красиве. кругом ходять відпочивальники - з санаторія? - та розглядають диваків, повислих на стіні.

побив троха коліно. ну не вмію я без травм :)

щойно позаживли останні садна на ногах, аж ось - знвоу зібрався втікти з цього міста.

цього разу - в Дениші, лазити по скелях. Там не був я ше ані разу, але місце то в досить відоме. Кажуть, деякі скелелази влітку там просто живуть.

отож, чекайте звіту! :)

а ше в Денишах є палац.

наша кореспондентка відвідала виставку winter sport extreme. в якості учасника :)

ось її короткий звіт:

ну… багацько всього..
було багато лижок і бордів
були Баффи з поларом
був батут!! на якому стрибали всі, кому заманеться і крім того- показові виступи бордерів (ну, типу, різні свої фокуси з сальто вони там показували)
було різних окулярів і масок до фіга
була зимова споряга (снігоступи з Атлантиди, нові рюки від Терриінкогніти)
а, ще бордери привезли в мішках сніг і влаштували собі гірку
бавили відвідувачів своїм шоу
да, зі стибреними у Дойтера технологіями ;))
був Командорівський семінар
про тканини
(не була, не знаю)
було купа різних конкурсів
і купа призів
ооо!! був гонський конкурс по глінтвейноварінню!!!!!!!11
карочі, всі напились :)))
..і пішли ламать батут ))
вот
ну, ми постібались чуть-чуть -
- в оформленні свого стенду було використано дерев”янф, знайдені на балконі радянські лижі типу “Бистриця” і Мукачевські “Тундра” :))
і сія концептуальна інсталяція символізувала стан укр.туризму :))
в опщім, празднік удался

сьогодні вранці колеги обговорювали економічність своїх автомобілів. виявилося, що 6 літрів на 100 кілометрів - це досить непоганий показник для середнього легкового авта.

повертаюся до комп’ютера - і бачу, що Бен Сондерс думає про те саме, і звертає нашу увагу на одне повідомлення в Huffington Post. Отож, трохи математики:

в одному літрі бензину - приблизно 8180 калорій. відповідно, в шести літрах - трохи більше 49 000 калорій. чи можливо використати ці калорії ефективніше, аніж спалювати бензин в двигуні?

виявляється - так. стара, перевірена часом техноголія. використовує відновлювані джерела енергії, не завдає шкоди довкіллю - велосипед. для руху зі швидкістю 24 км на годину використовується приблизно … 0,107 калорій на хвилину на кілограм ваги. за годину, відповідно, людина вагою, припустимо, 77 кг використовуватиме для пересування 498 калорій. а це означає, що запасу в 49 тисяч вистачить на 2362 кілометри. ну, плюс-мінус, залежно від швидкості, ваги велосипеда, погоди та інших факторів :)
але все одно. тисячі - проти сотні кілометрів. усе ж таки, людина - механізм набагато досконаліший, ніж людські витвори.

а можливо комусь потрібні ше деякі агрументи, щоб пересісти на велосипед - цікавий список на сайті “пропали педалі”

учора нас з Дімкою Горшковим занесло на засідання місцевого туристичного клубу “Вертикаль“.

справа в тому, що ми вже давно збиралися надати своїм гірськолазним захопленням більш спортивного і регулярного характеру - і відчували потребу в якійсь більш-менш професійній підготовці. тому, натрапивши на оголошення про набір в секцію альпінізма - ми не могли залишитися байдужими.

зустріч відбувалася в приміщенні спорткомплексу кпі. якщо хто не бував там - сходіть. це, в принципі, майже музейний комплекс, що зберіг чисоенні риси радянського побуту часів перебудови, застою та ледве чи не відлиги. майже етнографічна експозиція. зустріч мала розпочатися о 19-ій, і нас з Дімкою пощастило не запізниитись. власне, навіть якби ми запізнились - ми б нічого не втратили. альпіністи тусувалися в холі спорткомлексу кпі понад півгодини - мовляв, не дають ключі від якоїсь. зрештою, тривалі дипломатичні переговори представників турклубу завершилися успішно, і группа людей з п’ятдесяти зібралася в одному з напівтемних горішніх приміщень.

там, протягом 15 хвилин активісти клубу пояснили присутнім, що ніякої ясності в планах на майбутнє нема, але всі мають намір працювати далі. найбільша проблема клубу - неможливість використання стенду в авіаційному універститеті, де традиціно тренувалися альпіністи і скелелази - так і лишилась не вирішеною. проте присутніх запевнили, що клуб працюватиме надалі, виходячи з усіх наявних ресурсів, намагатиметься знайти, можливо, якийсь інший стенд, всі дуже раді новачкам, життя триває і нема чого опускати руки.

всіх бажаючих брати займатися альпінізмом записали на аркуш і запросили на перше тренування - з фізкультури.

не зрозуміло було лише одне - невже для оголошення на 5000 знаків тексту треба було тягнути людей серед ночі в зловісні нетрі борщагівської промзони? ну то таке. ймовірно, це традиційні альтруїстські методи роботи всіх радянських турклубів. в порівнянні з альпіністами, тусовки велосипедистів та карпатолазів виглядають значно більше мобільними та організованими.

але тим не менше, очевидно, що ці люди - достатньою мірою професіонали у своїй справі, і у них можна багато чого навчитися. тому - завтра з Дімкою ми тягнемо на роботу кеди і спортивні форми, щоб увечері займатися фізкультурою.

обіцяю регулярно повідомляти про наші спортивні успіхи та досягнення :)

Вже скоро, зовсім скоро ми станемо звьоздами!

Не даремно ж ми сьогодін цілісінький день катали на байдарках по Дніпровським затокам тележурналістів! А скільки атракцій вони отримали від нас - пугукали під мостами і тішилися мов діти з власного ехо, запливали в Боброву протоку (ви чули що небудь про київських бобрів? ;), тримали хвилю від пропливаючих мимо теплоходів і барж і розлякували рибу прибережним рибалкам. Кароче - екстремалили як могли…

Передача ,власне, про цікаві місця в Києві ,або погляд на Київ в якомусь незвичайному ракурсі… А наскільки нам це вдалося можна буде глянути по новому каналу “1+1 City”…

Більш точно скажу перед передачкою!

Чюс! ;)